Ганьба на порозі Гідності: чому Герої Майдану залишаються “неіснуючими” інвалідами війни?

Ганьба на порозі #Гідності: Чому #Герої #Майдану залишаються “неіснуючими” #Інвалідами #Війни?

​Сьогодні, коли #Україна знову у вогні, захищаючи право на своє існування, державні #чиновники демонструють вражаючий цинізм, відмовляючи в належному статусі тим, хто першим пролив кров за цю саму #Гідність. Постраждалі учасники #Революції Гідності, які отримали інвалідність від поранень на #Майдані, роками б’ються об стіну бюрократичної байдужості, не отримуючи законного статусу інвалідів війни. І вся причина – в “чарівному” списку #Міністерства #охорони #здоров’я!

Понад 10 ​років минуло з моменту, коли сотні українців під кулями та кийками вибороли для своєї Держави європейський шлях. Багато з них отримали важкі травми, що призвели до #інвалідності. Чинне законодавство України, створене, здавалося б, для відновлення справедливості, чітко передбачає надання цим особам статусу інвалідів війни. Це не привілей, це законна норма і мінімальна подяка #нації.

​Бюрократичний фантом: список #МОЗ
​Але між законом і реальністю стоїть нездоланна перепона: так званий “список” постраждалих учасників Революції Гідності, затверджений Міністерством охорони здоров’я (МОЗ).

​Якщо твоє прізвище відсутнє в цьому реєстрі, який, схоже, формувався за принципом “сподобався/не сподобався” або “встиг потрапити до виписки/не встиг”, ти автоматично стаєш “неіснуючим” #Героєм для Держави. Неважливо, що ти маєш виписки з лікарень, рішення про встановлення інвалідності, свідчення побратимів чи навіть матеріали кримінальних справ!

​Чиновники МОЗ, сидячи в теплих кабінетах, які існують завдяки тому, що хтось стояв на морозі даючи відсіч “беркуту”, відповідають лише бездушними відписками. Вони посилаються на ту саму норму, яку самі ж і порушують, не бажаючи вносити зміни до своїх застарілих і неповних реєстрів.

​Цинізм воєнного часу
​Ця ситуація обурлива завжди, але вона абсолютно ганебна в умовах повномасштабної війни!
​Сьогодні, коли тисячі нових #ветеранів щодня поповнюють ряди людей з інвалідністю, здавалося б, Держава мала б проявити особливу чуйність і миттєво вирішити цю давню несправедливість. Навпаки, ветерани Майдану змушені витрачати свій час, здоров’я та нерви не на реабілітацію, а на багаторічну війну з армією чиновників, які бояться взяти на себе відповідальність.

​Що це? Саботаж? Чиновники демонструють, що за їхньою логікою, ти повинен був не просто бути пораненим на Майдані, а ще й вчасно потрапити в потрібний столичний госпіталь (звідки тебе міг викрасти “беркут”) і дочекатися, поки хтось у МОЗ натисне кнопку “додати до списку” перед тим, як список закриють!

​Сьогодні Держава волає про #єдність, про #гідність, про шану до #захисників. Але ставлення до перших захисників, до тих, хто підняв прапор Гідності, – це найкращий індикатор ціни цих слів. Виходить, що Гідність і #Закон для наших чиновників – це порожні звуки.

​Ми вимагаємо:
​Негайно розблокувати процес перегляду “списку МОЗ” та створити прозорий і доступний механізм для внесення до нього всіх постраждалих, чия інвалідність є прямим наслідком поранень, отриманих під час Революції Гідності.

​Припинити відписки і бездіяльність. Керівництво Міністерства охорони здоров’я в особі #міністра Віктора #Ляшко має особисто гарантувати вирішення цієї проблеми, а не ховатися за спинами клерків.

​Забезпечити безумовне виконання чинного законодавства щодо надання постраждалим учасникам Революції Гідності статусу інвалідів війни.

​Війну виграють не тільки на фронті, але й у тилу, де справедливість і шана до героїв є основою нашої стійкості.

Якщо ми не здатні подбати про тих, хто виборов нам право жити у #вільній країні, то за що тоді ми боремося?
СЛАВА УКРАЇНІ!

Воїни Добра
Мережа Купуй!

leave a reply:

Discover more from REPOSTUS

Subscribe now to keep reading and get access to the full archive.

Continue reading